Інститут ендокринології і обміну речовин ім.Комісаренко

Інститут екології та медицини (м.Київ)

Ендокрілог Андрій Комаленко



« Хірургія щитовидної залози за і проти   |   Можливості хірургічної корекції ендокринної патології »

Йду якось в дивізійний магазин за соком. Дивлюся: солдатики сидять в тенечке і щось шиють. З патронів кулі виймають, витрушують порох, замість нього в гільзу вкладають цидулки з своїми даними, адресами родичів. Отвір знову закупорюють кулею, і патрон зашивають в брюки в районі поясу. Щоб, якщо тебе розірве міна, можна було пізнати останки.

Одного разу в гори пішов разведбат. По дорозі назад його зустріла засідка. І всіх поклали! Поранених дорізували. Небагато уціліли. Командир був поранений в голову, лежав бездиханний, подумали, що мертвий, і не чіпали. Інших різали і роздягали. Вони ж, афганці, жебраки!

Приходжу брати аналіз крові у комбата, а хірург питає: “У тебе яка група? Третя? Лягай!” У мене вже вен немає, всі сколено. Лежу і бачу: прозорий півлітровий пакет надувся від моєї крові. Тут же підключили другий. А пишуть п’ятсот міллілітров! Більше за один раз не належить. Ковзани можна відкинути. Встаю - операційна пливе перед очима.
Офіційно в Афгане я здала сім з половиною літрів крові. Фактично ж - чотирнадцять літрів. Більше норми не можна було писати. А всього майже за півстоліттям роботи я здала 190 літрів крові, стала почесним донором СРСР.

Так. Але завдяки моїй крові комбат прокинувся. І застогнав: “Пити хочу…” Я узяла кухоль і набрала води. Не встигла піднести, як хірург вирвав і тим кухлем хрясь мене по голові! “Навіщо б’єшся? Це ж жінка!” - прошепотів комбат. “Тут жінок немає! Тут війна!” - відрізував хірург.

Я вийшла і в коридорі впала. Знала, що не можна давати воду при пораненнях в живіт. А що і при пораненнях в голову - якось упустила. Комбат вночі помер. Мені він до цих пір жалко - перед смертю людині води не дали…

“Я там на ніщо не хворіла, тільки писалася і заїкалася вісім років…”


Tags: , , , , , ,

Ендокринна система


Схожі записи